(упала челюсть и разбилась об асфальт) Но почему? Что вас делает живым в этой ситуации? могу предположить драйв в ситуациях, где есть вызов сделать почти невозможное, но мне кажется, это не та ситуация буду рада узнать ответ
Востребованность моих способностей, полагаю. И очевидных, вроде возможности обеспечить своих всякими штуками типа павербанков и прочего. И менее очевидных, вроде способности сохранять спокойствие, когда все бегают и орут. Очень удобно от природы обладать психикой маньяка - чем опаснее ситуация, тем спокойнее и собраннее я становлюсь. И еще менее очевидных, вроде способности организовывать коллективные магические действия.
Ну и адреналинчик, конечно :-)
Плюс, полагаю, я создан для таких ситуаций. Я их не люблю, и никто не любит. Но я для них создан.
Когда, в первые месяцы войны, взрывалось так близко, что после взрыва стены вибрировали еще секунд пять - мне было страшно. Но когда я вышел на улицу и увидел пуск ракеты совсем близко, она с диким свистом улетела куда-то за горизонт, оставив дымный хвост на полнеба - мне внезапно стало очень хорошо. И, кстати, в этот момент понял, почему артиллерию называют богами войны. Потому что да. Вот такой у нее размах. Охренительно.
Подводя итог, в общем, думаю, влияют два фактора:
1) способность отделить то, на что можешь повлиять, от того, на что не можешь; 2) природная склонность.
Bже не треба придурюватися і закривати очі на приховані проблеми, підігруючи суспільству. Коли (з 2014 принаймні) накопичувалося "Господь, жги!", то тепер ось дивитися на безпорадність і жалюгідність тих "хазяїв життя"... це надихає і дає надію. Звичайно, мене також зачіпає. Aле війна то завжди переформатування минулого, а на вічне життя в цьому світі і не сподівалися ☺
В мене протилежні відчуття. Я не відчуваю себе живою. Я почуваюся у в'язниці, де відбуваю пожиттєве покарання. Звісно, шо я щось роблю, імітую життя, виконую якісь квести і навіть маю якісь невеличкі досягнення. Але надії на краще я не маю. Взагалі.
Знайомі почуття. Але якщо вони почалися лише з лютого2022, то... заздрю вам, чесно кажучи. У мене теж немає надії на краще для себе. Але загалом ввижається, що тепер та спільнота "маленьких українців", яка вдало "не помічала" проблем і не бажала вчитися на чужих помилках, змушена вчитися на власних. Або навчиться і вистрибне з цього болота, або вимре. Не так вже й погано для країни.
Подписываюсь. Та же фигня. Хотя это ужасно и неправильно, люди гибнут и травмируются, но почему-то мой ебанутый мозг ловит кайф от вышедшей из-под контроля реальности. Наверное, этому есть какое-нибудь научное объяснение.
С начала войны мне не приснилось ни одного плохого сна Що вважати "поганим"? Мені снилися неприємні, моторошні сни. Але не можу визнати їх поганими, бо було то як попередження (зокрема, як знак, що все глобальне контролюється силами, які мені не підвладні). Після них стало простіше, наприклад, не заганятися і приречено готуватися до тривалої вистави ☹
no subject
Date: 2022-12-23 07:12 pm (UTC)From:Но почему?
Что вас делает живым в этой ситуации?
могу предположить драйв в ситуациях, где есть вызов сделать почти невозможное, но мне кажется, это не та ситуация
буду рада узнать ответ
no subject
Date: 2022-12-23 07:47 pm (UTC)From:И очевидных, вроде возможности обеспечить своих всякими штуками типа павербанков и прочего.
И менее очевидных, вроде способности сохранять спокойствие, когда все бегают и орут. Очень удобно от природы обладать психикой маньяка - чем опаснее ситуация, тем спокойнее и собраннее я становлюсь.
И еще менее очевидных, вроде способности организовывать коллективные магические действия.
Ну и адреналинчик, конечно :-)
Плюс, полагаю, я создан для таких ситуаций. Я их не люблю, и никто не любит. Но я для них создан.
Когда, в первые месяцы войны, взрывалось так близко, что после взрыва стены вибрировали еще секунд пять - мне было страшно. Но когда я вышел на улицу и увидел пуск ракеты совсем близко, она с диким свистом улетела куда-то за горизонт, оставив дымный хвост на полнеба - мне внезапно стало очень хорошо. И, кстати, в этот момент понял, почему артиллерию называют богами войны. Потому что да. Вот такой у нее размах. Охренительно.
Подводя итог, в общем, думаю, влияют два фактора:
1) способность отделить то, на что можешь повлиять, от того, на что не можешь;
2) природная склонность.
no subject
Date: 2022-12-23 07:50 pm (UTC)From:Ну и еще высокая ставка, конечно. Когда своя шкура на кону - это, гм, бодрит :-)
Мне совершенно нечего делать на поле боя. Ни в каком качестве.
Но в тылу очень сильно есть чем заняться, да.
no subject
Date: 2022-12-24 07:18 am (UTC)From:Вирівнювання потенціалів внутрішнього і зовнішнього, і так з самого початку війни :
Восьмитравневе скавуління "Ніколи знову" цьогоріч неактуальне, аж полегшало
пробачте за самоцитати, я погано формулюю (ловимо електрику також і вночі, спимо уривками)
Bже не треба придурюватися і закривати очі на приховані проблеми, підігруючи суспільству. Коли (з 2014 принаймні) накопичувалося "Господь, жги!", то тепер ось дивитися на безпорадність і жалюгідність тих "хазяїв життя"... це надихає і дає надію. Звичайно, мене також зачіпає. Aле війна то завжди переформатування минулого, а на вічне життя в цьому світі і не сподівалися ☺
no subject
Date: 2022-12-27 08:58 am (UTC)From:Звісно, шо я щось роблю, імітую життя, виконую якісь квести і навіть маю якісь невеличкі досягнення. Але надії на краще я не маю. Взагалі.
no subject
Date: 2022-12-27 03:15 pm (UTC)From:no subject
Date: 2022-12-28 08:17 am (UTC)From:no subject
Date: 2022-12-23 07:34 pm (UTC)From:no subject
Date: 2022-12-23 07:47 pm (UTC)From:Именно.
То же чувство.
Что кайфовать от этого неправильно.
Но невозможно соврать себе, что не кайфуешь.
no subject
Date: 2022-12-24 06:54 am (UTC)From:350-летний сценарий российско-турецких войн
Теж прагну позитивних сценаріїв (
no subject
Date: 2022-12-24 07:28 am (UTC)From:Що вважати "поганим"?
Мені снилися неприємні, моторошні сни. Але не можу визнати їх поганими, бо було то як попередження (зокрема, як знак, що все глобальне контролюється силами, які мені не підвладні). Після них стало простіше, наприклад, не заганятися і приречено готуватися до тривалої вистави ☹